Гірськолижний курорт Воловець

Історична Бойківщина — етнографічний регіон, обмежений руслами річок Лімниця і Тересва на сході й Уж та Сян на заході. Регіон отримав назву від українського племені бойків, хоча самі вони воліють зватися верховинцями, підгірянами чи горальцями. Походження бойків пов’язують або з одним із кельтських племен, або із білими хорватами, які входили до складу Київської Русі.

Сучасний курорт Воловець лежить на території Бойківщини. Він розташований у високогір’ї Карпат, в долині річок Вича та Волівчик. Це мабуть єдине селище цього регіону, щодо якого не виникає питань, як дістатися: через Воловець проходить залізнична гілка, тож достатньо сісти на електропоїзд у Львові, і він домчить вас до потрібної станції.

Досвідчені лижники не надто цікавляться цим гірськолижним курортом, використовуючи його як проміжну станцію: з Воловця можна вирушити до еко-курорту Ізки, дістатися гірськолижних трас Пилипця та Подобовця, де обладнані складніші траси. Але якщо ви не відчуваєте себе крутим лижником чи тільки опановуєте цей різновид дозвілля, то розрахована на новачків траса вас цілком задовольнить. Тут працює один-єдиний витяг.

Заощадливі туристи винаймають житло у Воловці, навіть якщо планують кататись деінде, адже і готелі, і приватні садиби тут приємно недорогі.

Куди податись?

Вдале розташування — головний козир Воловця. Якщо ви обрали для відпочинку цей курорт, гріх не скористатися такою нагодою і не вибратись на екскурсії. По-перше, від Воловця до Мукачева можна дістатись залізницею, відстань як для залізниці символічна. А Мукачеве — це фестиваль вина взимку та екскурсії замком “Паланок” будь-якої пори. Якщо ви взагалі небайдужі до замків, то варто вийти на станції “Чинадійово”, трохи не доїхавши до Мукачева, адже там розташований ще один старовинний палац.

Можливо, ви ніколи не милувались славетним Морським оком Карпат? Тоді це чудова нагода взяти екскурсію до озера Синевир або побачити водні атракції, розміщені поблизу, наприклад, мальовничий водоспад Шипіт. Гуляючи пішки ви можете піднятись на Воловецький перевал, а пішохідним туристам зручно їхати до Воловця, щоб почати сходження на Боржавські полонини.

Що тут сталось?

Це сьогодні Воловець — тихеньке селище міського типу з гірськолижною трасою для початківців, а колись тут катався кайзер Франц-Йосип! Проте, якщо вже пішла мова про історичну минувшину, будемо розповідати в хронологічній послідовності.

Археологічні знахідки доводять, що поселення на цьому місці існувало ще за 2 тисячі років до нашої ери. Тобто цілком можливо, що новачки опановують гірські схили тут вже 4 тисячі років поспіль. Але перша письмова згадка про селище Воловець відноситься до XV століття — не зрозуміло, що наші пращури робили на цій землі в проміжку між II тисячоліттям до н.е. і 1 433 роком н.е., коли Воловець перейшов у власність до феодалів Переньї. Набагато пізніше князь Дьордь II Ракоці приєднав Воловець до своїх земель — це той самий вояка, який зруйнував Невицький замок на Закарпатті.

Від трансільванського князя Дьордя землі перейшли до його славетного нащадка Ференца II Ракоці. Якщо ви все ж таки поїдете до Мукачева, вам там розкажуть у всіх подробицях, чим уславився пан Ференц. А поки що обмежимось інформацією, що Ференц Ракоці очолював угорський визвольний рух, його боротьба не мала успіху, тому переможний австрійський монарх згодом подарував колишні землі Ракоці своїм фаворитам — аристократичній родині Шенборнів. Воловець входив до Мукачівсько-Чинадіївської домінії та довгенько належав графам Шенборнам.

Зауважимо, що австрійські аристократи добряче вкурвили українських селян, тому у XIX ст. на Закарпаття вибухнуло повстання і Воловець був його осередком. В результаті цього повстання Австро-Угорщина пригадала, що в світі існує сумління, і скасувала кріпосне право. За кілька років по цьому в селищі збудували найкращій в усій імперії лижний трамплін, з якого й катався Франц-Йосип зі своїми аристократичними друзями. Проте найбурхливішим для цих місць виявилось XX ст., коли його захоплювали спочатку російські, потім чехословацькі війська, далі знову оголошувалась радянська влада, а згодом землі окупували угорці… Було геть не весело аж до самого завершення Другої світової, далі трохи розвиднілось, відкрили бібліотеку з клубом, а потому й лісокомбінат. Воловець почав набувати того вигляду, який він має сьогодні.