Чутки не брешуть — місцевий ринок варто відвідати. Можливо, на львівському Вернісажі вам доводилось сумно розводити руками, коли привітна продавчиня озвучувала вартість вишиванки. Як хочете вишиванки, сорочки, рушники та інший українсько-гуцульський колорит за “не сумну” ціну — випийте львівської кави, скуштуйте шоколадну цукерку і сідайте на поїзд до Франківська, щоб там зробити пересадку на автобус у косівському напрямку. У Косові на вас чекає величенький ринок, на якому можна торгуватись, як у “Жидівській кнайпі”. Він працює кожного четверга та суботи за винятком релігійних свят. Косів — невелике містечко на берегах річки Рибниця, тут єдина центральна вулиця, тому ви не заблукаєте, навіть якщо дійсно зірветесь на добу зі Львову.
Зранку ринок легко знайти, приставши до потоку покупців. У сезон охочих до сувенірів так багато, що здається, ніби вони йдуть до Косова на нерест. Зона гуцульської торгівлі починається одразу за мостом через Рибницю. І якби ми хотіли недобре пожартувати, сказали б зараз: “Оце і є ринок!” Проте це лише квіточки, за ягідками варто рушати далі, минаючи кошики з лози, ароматні наїдки та кінську упряж. Впевнено заглиблюйтесь у ряди з одежею та автозапчастинами — і от після цього вам відкриється Косівський сувенірний ринок. Тут можна придбати всілякі дрібнички, вишиті сорочки та рушники, гуцульське вбрання, капелюшки. Але головна “фішка” ринку не в цьому — вона у рядах, де пропонують кераміку, ґердани, вироби з натурального дерева, оздоблені штудерним різьбленням. Найбільше родовище оригінальних українських сувенірів — це тут, неподалік від стрімкої Рибниці.
Традиції народних мистецтв у Косові сягають хто-зна яких давніх часів. Місто довго жило видобутком солі, керамікою, різьбленням, а на курорт його перетворила лише польська влада, яка ненадовго запанувала тут після Першої світової. В радянські часи туристичну сферу не надто поважали, проте сприяли розвитку народного мистецтва. Косівський інститут декоративно-прикладного мистецтва — один з небагатьох навчальних закладів “богемного” профілю в Україні. При ньому діє музей з цікавою експозицією. За культурними враженнями далеко йти не доведеться — будівля Інституту розташована на вулиці Міцкевича, неподалік від річки.
Найкращий час для сувенірів
Ринок працює зранку, вже з 7.00 можна активно шукати ґердани, посуд, рушники. Для туристів, які люблять поніжитися у ліжку, погана новина: близько 11.00 майстри та торговці вже розходяться. Тому приїхати до міста краще напередодні, або ж рушати в дорогу доведеться ледь не до сходу сонця. А що як не встигаєте до Косова ані в четвер, ані в суботу? Не хвилюйтесь — у місті у будь-який день нескладно знайти майстра, що має невеличкий приватний музей та виробляє традиційні ужиткові предмети. Тобто ви все одно знайдете найкращий карпатський сувенір, тільки не на ринку, а безпосередньо в майстерні.
Влітку в місті продають смаколики: ягоди, гриби, сир тощо. Все це смачно, і треба спробувати, але бути гурманом в неділю кладно. Церква має в місті неабиякий вплив, тож смаколиками по неділях не торгують — сувеніри купити можна, а от бринзу зась. Проте в Косові добре розвинута інфраструктура, є 3 цілодобові крамниці, а ресторани і кав’ярні зазвичай відчинені з 9.00 до 23.00. Тож голодними не залишитесь. Єдина порада: скуштувавши місцевих настоянок, не поспішайте викликати таксі, — як на місцеві ціни служби таксі тут задорогі.
Сувенірний ринок — лише одна з принад міста майстрів. Про інші цікавинки читайте тут.
