Свидовецький хребет

Ніде так високо в Карпатах не ростуть буки, як на Свидовці. Подекуди тут їх можна зустріти на 1 380 метрах н.р.м., хоча це, радше, типова висота для смерекового лісу, аніж для листяного. Але не чекайте лісистих хребтів і походу у затінку: вище 1 440 метрів росте хіба тільки жереб і густі гірські трави. А ними тут застелені всі маківки гір!

Свидовецька магія: висока трава, корівки і оксамитові схили

Округла форма гір Свидовецького хребта та особливий рослинний світ створюють по-справжньому неповторні краєвиди. Особливо влітку, коли над хребтом швидко пливуть дощові сіро-сині хмари, а сонце де-не-де випускає яскравий промінь на оксамитове море високої трави, що її колише вітер.

Через багатий трав’яний покрів та чималу кількість місць, придатних для випасу худоби, на Свидовці та худоба скрізь, де не глянь. Тут запросто можна зустріти коня (а потім, посеред ночі — і гуцула, який того коня шукає другу добу), овець, яких зганяє докупи кудлатий гавчик (так деякі гуцули кличуть псів) і чистих красивих корів. Повірте, ви в житті не бачили таких красивих корів! Складається враження, ніби їх тут купають з шампунем ледь не щодня, ще й дзвіночки вичищають до блиску! Насправді ж корівки приймають цілком природній “душ”: їх миють часті дощі та висока трава. Великі очі, пухнасті вуха, вим’я, налите молоком, яке трохи згодом обов’язково перетвориться на полонинський сир. Обережно підійдіть і почуйте, як карпатська Зорька з апетитом наминає свидовецьку траву: ш-шур-шур-шур. Цей звук краще будь-якої колисанки, будьте певні.

У Свидовця своя особлива магія і її однозначно варто відчути!

Свидовецькі озера і водоспади

На Свидовці — справжній озерний рай: вздовж хребта розташувались одразу декілька високогірних озер. Апшинець, Івор, Догяска (Герешаска), Ворожеська — до кожного можна спуститись, поставити намет, проводити сонце за гору чи зустріти світанок під каву чи чай. До речі про чай: щоб розвести багаття біля озер треба дуже постаратись. Іншими словами: дрова варто збирати до дорозі до озер, бо в радіусі кількасот метрів від них не росте нічого придатного для того, аби закип’ятити навіть кружку води. Тож, беріть пальник, туристичний газовий балон і не навантажуйте плечі зайвим хмизом.

Деякі зі Свидівецьких озер невеличкі, а от Догяска, наприклад — вражаюче велике, як для озера льодовикового походження: має трохи більше 167 метрів по діагоналі і глибину, цілком достатню для пірнання. Тільки попередимо одразу: озеро наповнюється виключно за рахунок атмосферних опадів, знаходиться на висоті 1577 метрів н.р.м., тому про комфортну для водних процедур температуру можна забути: +11 градусів для нього — максимальна літня температура.

До Догяски прокладена ґрунтова дорога, яку без проблем долають позашляховики та УАЗи. З одного боку, це значно спрощує деяким туристам подорож, адже потрапити до озера можна на машині, а не тільки пішки. А з іншого: навала авто з туристами чи місцевими жителями, що часто їздять сюди на “шашлики”, може зіпсувати вам відпочинок. Тому краще ночувати далі по хребту на інших озерцях — там буде більше шансів для усамітнення.

Біля озера Догяска (Герешаска) є невеличкий Драгобратський водоспад. Прогулянка до нього та Догяски — прекрасний варіант для одноденного гірсько-озерного відпочинку.

Між селами Кваси та Ясіня ж, з яких часто виходять на Свидовецький хребет, є ще один водоспад — Труфанець. На нього можна заїхати по дорозі на чи зі Свидовця.

Вершини Свидовецького хребта

Найвища гора Свидовецького хребта — гора Близниця, 1881 метри заввишки. Хоча насправді “Близниць” на Свидовці аж три: просто Близниця, Мала і Велика Близниці. Вершини розташовані поруч і здалека можуть здаватися однаковими. Різниця у висоті й справді невелика — 1881 м має північна вершина, а південна — 1872 м, а Мала Близниця від них менше ледь не на 300 вертикальних метрів. Це популярні об’єкти пішохідного туризму — з одного боку, манять вершини з максимальною висотою, з іншого, до них легше дістатись — поруч знаходяться села з постійним транспортним сполученням, сходження можна вкласти у два вихідних дні без необхідності брати відпустку.

Під такі критерії на Свидовці підпадають ще декілька вершин. Наприклад, Великий Котел, Жандарми, Стіг. Гори Жандарми, наприклад, привабливі тим, що на них часто возять туристів з Драгобрату: взимку — ратраками кататись по незайманому снігу, влітку — кіньми чи квадроциклом. Висотою ці вершини відзначитись не можуть, а от цікавими та красивими урвищами — так.

До того ж, від них рукою подати до озера льодовикового походження Івор, і на ті ж Близниці теж можна відносно швидко дійти.

До слова про Близниці: на схилах цих гір знаходяться так звані Скелі Близниці — ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення. Тут можна побачити рідкісні рослини (пам’ятаєте — можна подивитись, сфотографувати, але ні в якому разі рвати чи шкодити рослинам!). Якщо мало хто з вас зможе розпізнати котячі лапки карпатські та дріаду восьмипелюсткову, то як виглядає едельвейс знаєте ж? Тут його ще називають шовковою косицею. У Карпатах цю червонокнижну рослину вважають чарівною — не дарма вона фігурує у такій кількості легенд! Едельвейс любить круті схили, тому будьте обережні, намагаючись зазнімкувати прекрасну квітку. Цвіте він, до речі, у липні-серпні. І окрім як на Свидовці ще зустрічається на Чорногорі (на схилах гори Шпиці), у Мармаросах (особливо на горі Мала Нанєска) та Чивчинах (г. Великий Камінь).

Похід на Свидовецький хребет

Маршрутів Свидовецьким хребтом є безліч: можна пройти його весь, а можна піднятись тільки до озер від г/к “Драгобрат” і повернутись в цивілізацію відносно скоро. Нижче приводимо туристичний маршрут Свидовецькими озерами, який охоплює й основні вершини.

Сходження на Свидовець можна починати у Квасах, Ясіні, Тростянці та Усть-Чорній або від гірськолижного курорту “Драгобрат” — це найбільш зручні локації для старту/фінішу походу.

Свидовець можна долати не тільки пішки, але й велосипедом — важкий підйом буде вартий легких переїздів стежками, вкатаних позашляховиками та УАЗами до стану ґрунтових хребтових доріг.