Солотвино — найсолоніший курорт України

Місто Берегове лежить неподалік від угорського кордону, Ужгород межує зі Словаччиною, а селище Солотвино Закарпатської області від Румунії відділяє лише течія Тиси. На іншому боці річки — румунське місто Сигіт. Такий це вже регіон — районний центр Тячів так само міцно притиснувся до кордону з Румунією. Біля селища — міжнародний пропускний пункт “Солотвино”, тому якщо вам на разі треба втекти від тещі або від обов’язків поратись на городі… Приїздіть до Солотвино. І тещу із собою беріть. Тут є безліч місць для сховку, і ви можете кого завгодно завести до глибокої соляної копальні…

Від Дакії до України

Колись давно-давно в пониззі Дунаю існувала країна Дакія… Звісно, плем’я даків називало свою батьківщину якось інакше, але оскільки ми знаємо про Дакію від римлян, які мали звичку все записувати, особливо власні перемоги, будемо називати Дакію на римський манер. Тим більше, що вона згодом перетворилась на римську колонію. Закарпаття разом із сучасним Солотвино було частиною давньої Дакії — про те, що селище вже існувало за часів цезарів та легіонерів свідчать римські монети, знайдені у копальнях Солотвино. Отже, вже у II столітті н.е. тут добували сіль, а в околицях селища взагалі існує городище II століття до н.е.

Дакія — “бабуся” таких середньовічних держав, як Трансільванія, Волощина та Молдова, і звісно, більша частина древньої Дакії сьогодні називається Румунією. Разом із державою даків пригод зазнавало і Солотвино. На його місці існувало одразу 2 селища: Фалуслатіна та Анкаслатіна, а згодом ці складні назви трансформувались і більше звичне для нашого вуха Слатіну. Коли землі Закарпаття опинились від владою Угорщини, пани вирішили, що тут не вистачає трохи “орднунгу” — і запросили саксів, які мали зайнятись видобутком та охороною місцевої солі. Сакси розбудували безліч міст та селищ, — серед цих селищ було і Солотвино.

У XVI ст. життя місцевих селян не було солодким. Видобуток солі здійснювався примітивними засобами. Кріпаки копали глибокі ступінчасті ями, в які спускались по зв’язаних драбинах. А сіль наверх підіймали за допомогою буйволячіх шкір. Праця була пекельною, тому місцевих злочинців засуджували до роботи на соляних копальнях, де нещасні грішники мали працювати разом із кріпаками.

Закарпатські солекопи не були безпорадними бідаками — вони влаштовували страйки, і одного разу навіть вибили з короля Владислава II Ягелона тверду платню собі та пенсії родинам загиблих у копальнях працівників. За роботу на Різдво чи у Великдень вони отримували надбавки — багатьом сучасним працівникам варто замислитись над цим: а вам доплачують за роботу у Свят-вечір? Навіть солотвинські солекопи на межі Середньовіччя і Нового часу отримували додаткові кошти за роботу на свята. А ще варто замислитись над таким фактом: коли чиновники почали надто багато красти — солекопи здійняли неабияку бучу і перестали працювати. Королівська казна несла величезні збитки, тож конфлікт знайшов логічне розв’язання, аристократи пішли на зустріч працівникам. Є думка, ніби страйк закарпатських солекопів — один з перших в історії Європи виступів робітників на захист свої прав.

Соляні копальні, печери, озера

Технології поступово змінювались, але видобуток солі не припинявся. Соляні копальні та озера — головна принада сучасного Солотвино. Тут і сьогодні добувається сіль, але цим функції солотвинських шахт не вичерпуються. В одній копальні облаштована лабораторія Інституту ядерних досліджень, в двох інших — розташувались підземні приміщення алергологічних лікарень. Що лікарня робить під землею? О, можливо, колись копальні і були пеклом для робітників, але сьогодні вони — рай для хворих на астму. Під землею знаходиться корпус лікарні, що спеціалізується на спелеотерапії — лікувальному методі, який використовує унікальний мікроклімат глибокої соляної шахти. Повітря тут набагато чистіше, аніж на поверхні, і ще воно насичене мікроелементами солі. Тож у Солотвино працює “найглибший” у країні лікувальний заклад — корпус лікарні ховається на глибині 300 м. Якщо ви скаржитесь на екзему, псоріаз, астму, артрит чи ревматизм, то ми дуже здивуємось, якщо ви досі жодного разу не відвідали Солотвино.

На західній околиці селища треба шукати залишки “Мертвого моря” — соляне озеро Кунігунда являло собою Мертве море у мініатюрі, аж доки не обміліло через підземні зсуви. До озера все ще їдуть лікувати нервову систему, кістки, шкіру — поруч із Кунігундою влаштована штучна водойма. Мінералізація озерної води цілком відповідає аналогічним властивостям знаменитого моря, проте на відміну від нього озеро утворилось не без людського втручання. У 1902 році тут відкрили шахту “Кунігунда”, вона просіла і була затоплена водою — цілющою водою! На березі існує база відпочинку, але…

“Солоні” атракції

Але у 2010 році на території солотвинських шахт стався провал грунту. Карстові явища активізувались знову у 2011 році, — рівень води в озерах впав, а разом з ним впала і чисельність туристів. У Солотвино панує аварійна ситуація, останній зафіксований провал грунту відбувся 16 квітня 2015 року, і ці неприємні явища пов’язують із роботою підприємств по видобутку солі.

Тим не менше, Солотвино досі залишається цікавим містом для закарпатського туриста. Це місце унікальне (Серед іншого, воно унікально тим, що використовує газ із власних родовищ, тому всі міжнародні переговори про те, хто у кого і за скільки купує газ, жителів Солотвино не стосуються — у них все своє). По-перше, тут варто відвідати Музей історії солекопалень — дізнаєтесь багато цікавого про життя краю та його буремну історію. Щоб враження були повними — домовляйтесь про екскурсію! Це треба робити трохи заздалегідь, зателефонувавши за номером: (03134) 2-10-06.

По-друге, варто подивитись на древнє городище та відвідати солекопальню часів Римської імперії — саме в ній знайшли античні грошенята. Не кожного дня ви бачити пам’ятки римської цивілізації, не виїжджаючи за кордон України. Нарешті, треба відвідати солоні озера на околицях селищах. На жаль, туристична інфраструктура тут розвинена… дивно. Садиб та готелів повно, а от про банальний громадський душ на берегах солоного озера забули.

Як дістатись?

Існує поїзд 601Л, який доправить вас зі Львову чи Ужгороду до районного центру — міста Тячів. Їхати недовго, в нічний час, а на місці будете десь о восьмій ранку. Від райцентру до Солотвино — 26 км, постійно курсують автобуси.

Від Івано-Франківська до Тячіва можна доїхати на автобусі, а як пощастить — сядете на прямий рейс до Солотвино. Такі є о 14.40 та 18.00, на місці будете або о 19.50, або о 22.45. Проте наявність автобусу завжди краще уточнити по телефону. Номери автостанції Івано-Франківська: +38 (0342) 58-37-04, +38(0342) 58-36-66. Врешті-решт, є такий варіант проїзду: дістатись залізницею Мукачева — і вже там пересісти на автобус, який йде до Солотвино.