Татарів розташований на висоті 750 метрів н.р.м.. У путівнику польськими курортами за 1912 рік він названий “кліматичним курортом” — і не дарма! Тут і справді панує приємний клімат: влітку прохолодно, взимку Татарів густо вкриває сніг, як і більшість населених пунктів у Карпатах.
Погода, ландшафт, ліси довкола — всі ці та багато інших чинників роблять Татарів оптимальним місцем для лікування хвороб дихальної системи, в тому числі астми та туберкульозу. Сюди від давніх часів приїздила польська та українська еліта, хтось — у профілактичних цілях, хтось — лікувати сухоти. Але не думайте, що Татарів — село одного санаторію!
Грибне/ягідне село
Татарів оточений лісистими невисокими горами, багатими на гриби. Щоправда, туристу вполювати білий гриб тут буде складно: по-перше, грибники мають власні ледь помітні стежки, багаті на гриби величиною з долоню, що йдуть поза основними туристичними маршрутами, а по-друге, доступність гір на цій території зумовлює швидкі темпи збирання — на туристів грибів, що ростуть на видноті, вже не вистачає.
Все збирають ті, хто першим вийде на стежину.
Спитаєте місцевих, де краще грибів шукати, почуєте у відповідь: “Де ліс, там і гриби!”. Але деколи гуцули можуть і конкретне місце показати, звісно.
Як пройде дощ, уздовж траси то тут, то там виставляють грибні кошики — підходь, купуй, скільки донесеш! Окрім свіжих, торгують ще й ароматними сушеними та консервованими білими грибами. До речі, у гуцулів тільки білий гриб може називатися грибом.
Літо та початок осені — сезон не тільки грибів, але й ягід! Не дивуйтесь цінам: стакан афенів чи ґоґодзів справді коштує своїх грошей (так тут називають чорницю та брусницю). Хочете, ягід можете назбирати і самостійно. Тут все начебто простіше, ніж з грибами: треба піднятись трохи в гори, а там тих ягідних кущів — де не глянь! І тільки замастивши руки у солодкий афеновий сік, розумієш:
- перше — ягоди, зірвані з куща, смакують краще за придбані;
- друге — неможливо назбирати навіть жменьку, бо 90% зірваних ягід одразу ж відправляються у шлунок!
Для збирання ягід, до речі, у гуцулів є спеціальний інструмент — гребінець. Такий вам точно стане у нагоді, як зберетесь у гори на ягідне полювання!
Легенда про Татарів
Татарів оточений горами і, кажуть, не просто так ті гори довкола селища виникли. У свій час на березі Прута жили люди. Село їхнє було невеличке. Сільський староста мав сина — такої вроди парубка, що ані місцеві дівчата встояти не могли, ані лісові німфи. Закохалась одна мавка у парубка, але йому не являлась, щоб не налякати — тільки поглядала на коханого з-за моховитих смерек, поки той полював. Аж чує: тремтить земля під ногами — військо татарське мчить до селища.
Вибігла до нього, каже: “Біжи до громади! Ставайте до оборони хутко!”. Легінь — в село, а мавка — до лісового царя по допомогу. І просить його: “Врятуй моє кохання, бо не жити мені без нього!”. Лісовий цар скинув з голови корону, та вдарилась об землю і в ту ж мить виросли гори довкола села.
Поки татари намагались подолати круті схили та непролазні лісові хащі, селяни встигли зібратись силами і дали нападникам знатну відсіч.
Так Татарів і отримав свою назву.
Залізничний вокзал (1893 р.)
В переліку того, що обов’язково треба подивитись у Татарові — будівля старої залізничної станції, зведена тут ще наприкінці ХІХ сторіччя. Тим паче, що з середини 2014 року тут проводяться ґрунтовні реставраційні роботи.
Не дарма ж станцію вважають одним із найкращих архітектурних проектів для залізниці кінця ХIX - початку ХХ століть (в масштабах України).
До ремонту архітектурна пам’ятка мала всі шанси не пережити зиму: без втручання міг завалитись другий поверх, суттєво постраждати приміщення на першому поверсі. Зараз на залізничний вокзал у Татарові приємно подивитись: новий дах, нові дерев’яні перекриття, збережений архітектурний стиль. Вже незабаром, за відповідного фінансування, будівля отримає друге життя!
Церква св. Дмитрія
Також належить до архітектурних пам’яток Яремчанщини. Спершу може і не скажеш, що цьому храму біля траси скоро виповниться 150 років! Дмитрівська церква збудована тут 1870 року за проектом Ф.Менчинського. Храм виконаний у традиційному для гуцульської народної архітектури стилі. На стінах донині зберігся темперний живопис ХІХ ст. (темперний — написаний фарбами, що готуються на основі порошкових мінеральних пігментів, один з найдавніших видів фарб).
Водоспад Женецький Гук
Подивитись на Гук туристи приїжджають з усіх куточків України і ближнього закордону: водоспад і справді вартий уваги. Високий, дзвінкий, влітку він не пересихає, а взимку замерзає лише частково, лишаючи на ваших знімках казкової краси бурульки розміром з двоповерховий будинок.
Від Татарова до водоспаду — коротка дорога. Її можна подолати пішки, на авто чи велосипедом, а взимку винайняти ґринджоли (гуцульські сани), застелені ліжниками (традиційні килими з геометричним орнаментом з овечої шерсті) та запряжені кіньми з дзвіночками. Колорит!
Більше про водоспад та дорогу до нього читайте тут.
Транспортне сполучення
Татарів — вигідна локація, щоб побачити все довкола у Карпатах: селом проходять основні шляхи транспортного сполучення і який би напрямок ви собі не обрали, дістатись пункту призначення буде нескладно.
Татарів нерідко обирають для проживання під час зимового гарячого сезону — живуть тут, а катаються на Буковелі, або для розмаїття раз чи двічі їздять на Драгобрат.
До Буковелю від Татарова близько 14 км, до Драгобарату трохи більше — близько 40 км.
Зауважте тільки, що Татарів — проїздна станція, а не відправна, тому рейсові автобуси на зупинці вже будуть наповнені (нерідко навіть забиті вщент). Аби уникнути проблем з комфортом переїзду, обирайте час не у вранішній та вечірній пік, коли більшість пасажирів їде з або на роботу. Плюс, у п’ятницю та неділю “гарячий” час для маршруток — починаючи 15-16 годинами дня: студенти прямують на навчання до Івано-Франківська або повертаються додому з міста.
Вийти з ситуації можна, якщо рушати на екскурсії Карпатами зрання, а вертатись до готелю чи садиби у Татарові з відправних станцій, придбавши там квиток на автобус. Такими станціями можуть бути, наприклад, Яремче, Ворохта, Верховина чи Рахів.
Ще один варіант — їхати потягом. Через Татарів ходять дизельні потяги та регулярно курсують пасажирські потяги Львів-Рахів/Рахів-Львів (потяг Київ-Рахів у Татарові не зупиняється).
Як дістатись:
До Татарова можна доїхати рейсовим автобусом з Івано-Франківська. Вам підходить будь-яка маршрутка, що прямує на Буковель, Ворохту, Закарпаття. Періодичність відправлення: щонайменше раз на годину. Час у дорозі: близько 2 годин.
Або ж їхати потягом Львів-Рахів. Прибуття до Татарова зі Львову — о 21:25, прибуття з Рахова — о 2:30 ночі.
Розташування
-
Гора Ягідна (1 216 м)
Дистанція та складність: 15 км, легкий
Час проходження: 7 годин, одноденний
Локація: хребет Ліснівський, Покутсько-Буковинські Карпати -
Церква Святої Трійці
Сакральна, історична споруда — Троїцька церква, зведена 1868 року, вистояла повені і війни та змогла дивом зберегти унікальну ікону роботи Корнила Устияновича. Пам’ятка архітектури національного значення, старезна дерев’яна церква і нині відкрита для вірян.
-
Віадук у Ворохті
Селищу Ворохта судилось стати хранителем унікального залізничного кам'яного моста — віадука. Диво інженерної думки, титанічні зусилля будівельників, економічні сподівання королівських династій в минулому на сьогоднішній день стали музеєм під відкритим небом.
-
Ворохта
Ворохта контрастна: поряд з типовими гуцульськими забудовами, сторічними віадуками та виключно дерев’яними церквами співіснують супутникові тарілки, а NN разів на день новим залізничним мостом гуркотять потяги. Хоча… вони теж якоюсь мірою раритетні.