• Зелена перлина Карпат, фото: Сергій Панасюк
Зелена перлина Карпат, фото: Сергій Панасюк

Зелена перлина Карпат

Яремче — перше, що спадає на думку, коли мова заходить про Карпати. Краса природи тут гармонійно поєднується із гуцульською самобутністю, тому туристів в Яремче завжди чимало. А сусідство з найпотужнішим українським гірськолижним курортом “Буковель” тільки збільшує їхню кількість, незважаючи на те, зима надворі чи розпал літа!

Яремче

Яремче не дарма називають “зеленою перлиною” — гори, що обступили місто, не буяють зеленню хіба що взимку, коли дерева вкривають розкішні снігові шапки. Буково-смерекові ліси кожної пори року забезпечують яремчан першокласним видом з вікна. Навесні бук розпускає листя в травні: на фоні сірих гладких стовбурів ця яскрава, свіжа зелень здається чимось потойбічним. Влітку буки шурхотять розкішними кронами, а восени змінюють кольори від жовтогарячого у вересні-жовтні до багряного у листопаді. Додайте до цього запах хвої та вічну смарагдову зелень смерек — отримаєте рецепт справжнісінького щастя.

Яремче, річка Прут
Яремче, річка Прут, фото: Олег Кірієнко 

А ще Яремче — це смачна кухня з традиційних карпатських та європейських страв, сувенірні ринки, товари на яких й “сувенірами” не назвеш: вироби ручної роботи — розписна кераміка, вишиванки бісерні, ґердани, дерев’яні різьблені вироби, товари з овечої шерсті, шкур, трав’яні збори, продукти бджільництва, карпатські настоянки, сири і ще маса всього, чого деінде ви не придбаєте!

Яремче — це водоспад Пробій, що гуркоче одразу в центрі міста. Це “Стежка Довбуша” — звитяжного ватажка опришків, за якого повстанський рух у XVIII столітті набрав небувалих обертів. Це Вольєрне господарство, де оленів можна годувати яблуками з рук, а паркани — лише умовна огорожа між дикими звірами та людьми. Це нестримний Прут, неприступність якого часто вабить рафтерів та каякерів. Це багато дрібниць, зібраних купи, що роблять відпочинок особливим, сповненим подій та вражень!

Буковель

Хто не чув про Буковель, той не чув про Карпати, згідні? Популярний гірськолижний курорт приймає сотні тисяч туристів взимку і не менше — протягом теплих пір року!

Буковель взимку — місце, де яблуку нема де впасти: лижники, бордисти, діти лижників та бордистів, туристи без гірськолижного снарядження, черги на підйомники та черги за гарячими напоями! І вся ця метушня має якусь чаруючу атмосферу — всі задоволені й трошки знеможені.

Якщо ви не вмієте кататись і якось не прагнете вчитись, на Буковелі вам все одно є чим зайнятись: хоча б на підйомнику виїхати на один з багатьох оглядових майданчиків та роздивитись зимові Карпати: панорамні види на Говерлу, Петрос, Ґоргани та решту гір, в силуетах яких ви може і не розпізнаєте той чи інший масив, надовго лишаться у вашій пам’яті та подорожному фотоальбомі.

Нічний Буковель
Нічний Буковель, автор Олександр Науменко

Гірськолижний курорт Буковель лежить на висоті 860-890 метрів над рівнем моря, оточений горами висотою трохи більше 1 300 метрів. Сумарна протяжність трас на сьогодні тут складає 55 км, найдовша траса має 2.1 км завдовжки.

Кататись на Буковелі можна з грудня до кінця квітня, є система штучного засніження трас, а також можливість нічного катання на трьох трасах.

Схема трас гірськолижного курорту Буковель
Схема трас гірськолижного курорту Буковель

Буковель — це 62 спуски: 12 синіх (для новачків), 41 червоних (середньої складності) та 8 чорних трас (для впевнених у своїх силах). Є траса для могулу та дві — для слалом-гіганту.

На території гірськолижного комплексу діють 16 підйомників (крісельні та бугельний), є мультиліфт для початківців та дітей.

Гора Петрос з Буковеля
Гора Петрос з Буковеля, автор Стас Пікун

Цей курорт серед українських наразі має найбільш розвинену інфраструктуру та кращу за інші транспортну доступність. Єдиний недолік Буковелі, напевно — небюджетна вартість відпочинку. Як варіант, економити можна на проживанні та харчуванні: замість готелей у Буковелі чи наближеній до нього Паляниці віддавати перевагу поселенню у приватному секторі Яблуниці, Микуличина, Татарова, Дори, Яремче тощо. Зекономити на харчуванні можна або готуючи власноруч або просто оминаючи стороною кафе та курортні столові. В розвідку сходити все ж варто: може тутешні ціни вам і не здадуться високими, а може бутерброд, заздалегідь покладений в кишеню лижної куртки, опинився там недарма?

Вид на Буковель з гори Хом'як
Вид на Буковель з гори Хом'як, автор Ярослав Тюрменко

Буковель влітку — окрема тема. Життя тут не завмирає ні на мить: фестивалі, спортивні змагання, відомий дитячий табір Артек-Карпати — чим вам не альтернатива закордонному літньому відпочинку? Де в Карпатах море? Немає, але тільки поки що: Буковель до цього перші кроки зробив, кілька років тому відкривши величезну штучну водойму — плавання, водні мотоцикли, ба й навіть пірнання з аквалангом — все до ваших послуг!

Ворохта

У Ворохті традиційне перегукується з сучасним: поряд старовинних дерев’яних церков стоять новесенькі котеджі, завішані супутниковими тарілками, а тишу й особливу камерну атмосферу гірської місцини кілька разів на день перебиває гуркіт потяга.

Ворохта
Ворохта, фото Євгена Тімашова

Ворохта — один з найвищих курортів у Карпатах, адже село знаходиться на висоті 850 метрів над рівнем моря. Навіть для тих, хто звик дихати свіжим гірським повітрям, тут воно смакуватиме інакше: тиск, клімат, ландшафти в сукупності формують щось виключно ворохтянське.

До речі, у Ворохті збереглись унікальні архітектурні об’єкти — Церква Різдва Богородиці та кам’яні велетні-віадуки. Церкві вже років й років: перша згадка про неї датована 1615 роком, значить, до того вона вже стояла невідомо скільки! Чотиризрубна, хрестова в плані суцільно дерев’яна церква — справжня окраса села!

Церква Різдва Богородиці
Церква Різдва Богородиці

Щодо віадуків, то колись вони з’єднували урвисті гірські схили, якими проходила залізниця, височіли над Прутом. Тепер — спочивають осторонь сучасних залізничних мостів, бо навантаження вже далеко не ті, що розраховувались близько 100 років тому при будівництві віадуків.

Віадук
Віадук в Ворохті

Колись в Ворохті активно розвивались зимові види спорту, було навіть зведено низку трамплінів, діяв витяг і можна було кататись на лижах, не виїжджаючи далеко за межі села. Спортом ворохтянці цікавитись не перестали, проте ті ж витяги ти трампліни поступово занепадають. Хоча, за умови збору групи охочих, на пагорби над Ворохтою витягом, що біля трамплінів, вас таки можуть підняти.

Візьміть по дорозі на невеличкому базарчику домашньої гуцульської бринзи, запашної медової чи трав’яної настоянки, меду та інших ласощів, підніміться на пагорб і вдихніть вільно: довкола така краса і гори — як на долоні!

Микуличин

Село розтяглось на довгі кілометри вздовж траси, але це не мінус, а перевага: в Микуличині не існує такої проблеми як транспортна доступність чи непрохідність для машин. Заїхати можна в будь-який куточок села, без перешкод та крутосхилів.

Якщо в Ясіні, Лазещині чи Квасах зупиняються, аби кататись на Драгобраті, то в Микуличині чи Татарові — коли їдуть на Буковель. Нормальний стан доріг і взагалі їх наявність, плюс зручний шлях до гірськолижного курорту роблять ці села взимку надпопулярними.

До Буковелі від Микуличина трохи більше 20 км, максимум півгодини — і ви посеред однієї з найгарячіших зимових локацій Карпат!

В Микуличині зручно зупинятись не тільки, якщо ваша мета — Буковельські схили. Оскільки житло тут не з дорогих, а періодичність курсування громадського транспорту тішить, їздити з Микуличина можна майже в будь-яку точку Карпат на денну прогулянку, а надвечір спокійно вертатись додому.

А ще тут варять смачнезне “Гуцульське” пиво, та й не тільки його — повз фірмовий магазин місцевої пивоварні не проходить жоден турист, так само як в Яремче не оминають сувенірні ринки. Заходьте й ви!

Татарів

Татарів належить до кліматичних курортів Гуцульщини: тут достатньо прохолодне літо та м’які сніжні зими. Влітку хочете відпочити з комфортом, незалежно від того, чи є у вашому номері кондиціонер? А взимку не спати попід трьома шерстяними ковдрами? Тоді вам до Татарова!

Завдяки своєму клімату Татарів — прекрасна локація, якщо треба підлікувати верхні дихальні шляхи, органи кровообігу, чи привести до ладу нервову систему.

Селом протікає гірська ріка Прут. А в урочищі Женець, що на перетині Татарова та Микуличина, поміж ґорганських гір спадає водоспад Гук — 15-метровий красень. До нього веде асфальтна дорога та хороша ґрунтова, від траси до Гуку трохи більше 5 км. Прохід до водоспаду платний, але вартість помірна — при бажанні, кожен зможе прогулятись до нього.

Взимку, під час значного напливу туристів, до Гуку можна доїхати навіть не автівкою, а кіньми — верхи чи в ґринджолах (широкі сани, в яких зручно вмоститись може і шестеро, і восьмеро пасажирів!).

Водоспад Гук
Водоспад Гук, автор Влад Соколовський

За Татаровом починаються маршрути на Ґорганський масив — унікальні кам’янисті гори в Карпатах, що вирізняються не стільки своєю висотою, скільки перепадами висот між вершинами. Їх з-поміж навколишніх пагорбів впізнати легко: бачите сірі зеленкуваті вершини, підступи до яких густо вкриті ялицевим лісом — це Ґоргани. Яскравий зелений колір маківки гір отримали через лишайники, якими тут часто вкривається каміння.

Яблуниця

Одне з найвисокогірніших сіл України Яблуниця розташоване на висоті 930 метрів над рівнем моря. Зими тут сніжні та морозні, а влітку тримається приємна прохолода.

З Яблуниці на Буковель — найкраща дорога, ще кажуть “нова”. На самісінькому Яблуницькому перевалі зручно влаштувався сувенірний ринок, а якщо зробити тут зупинку на хвильку, можна й Закарпаття побачити: таких видів на міста в низовині та височезні гори ви мабуть ще ніколи не бачили!

Яблуницький перевал
Яблуницький перевал, автор Євген Тімашов

Між іншим, за сніжними трасами в Буковель з Яблуниці можна і не їхати — і в самому селі таких є декілька: загальною протяжністю близько 4 км з найдовшою трасою до 1 км та перепадом висот 260 метрів тут достатньо зручно себе почувають лижники-початківці та любителі їзди без метушні.

Кращі варіанти для поселення: 180 Обирай житло в цих локаціях і насолоджуйся Карпатами