Час проходження: 1-2 дні
Локація: хребет Явірник, Ґорґанські гори
У Карпатах чимало схожих топонімів, тому перш ніж рушати кудись, упевніться, що ви прямуєте у правильному напрямку. Так, прикладом, тільки Гуків (водоспадів) у Карпатах штук п’ять, і гір-Явірників теж парочка знайдеться. Один точно є на Закарпатті, а наразі мова піде про Яворову гору, що височіє біля Яремче у Ґорґанах.
Попереджаємо одразу: йти можна прицільно на Явірник, взяти вершину висотою 1 467 метрів, і спуститись вниз, повністю собою задоволеним. А можна трохи познущатись над організмом і після вершини пройти всім хребтом Явірник, подивитись на залишки оборонних конструкцій, що залишились з часів війни.
Ґорґани — гори специфічні і якщо на тому ж Свидовці словосполука “хребтова стежка” гарантуватиме вам добре втоптану дорогу, що справді пролягає маківками гір без суттєвих перепадів висоти, то на Явірнику все не так. Хребет є. А стежки нема. Є розсип каміння всіх можливих різновидів: від каміньчика, що вміщається на долоньці, до величезної брили, на якій без проблем вмостишся ти сам. Розсипи хаотично нагромаджені на всьому хребті, раз-через-раз каміння ходить попід ногами і спонукає балансувати. Довколишні краєвиди тішать око, проте, без відповідного взуття та великого бажання майже 7 км йти камінними тропами, на сам хребет краще не потикатись.
Виходити зручно з Ямної — присілка Яремче. Там і маркування є, і кілька варіантів для початку маршруту. Скажімо, можна йти через полонину Вовчу (так коротше і пологіше), а можна і через гору Круглоявірник (доведеться кілька разів видершись на схил, “пірнути” в ліс і набирати висоту наново). Обидва варіанти для старту перед вершиною зійдуться на полонині Явірник.
На полонині є декілька джерел питної води, стоїть гуцульська колиба: влітку у місцевого пастуха можна придбати полонинського сиру та молока, дізнатись щось про гуцульський побут, як пощастить — побачити процес варки сиру. За потреби, неподалік є місця для наметів та видові точки на гору Хом’як (буде перед вами як на долоні і служитиме прекрасним орієнтиром у разі, якщо загубили маркування на стежці). Звідси ж видно і Чорногору — в обрисах далеких гір легко впізнати Говерлу. Чорногірський хребет за нею робить стрімкий вигин, а за глибокою сідловиною так само стрімко починається підйом на останній двотисячник Чорногори — гору Петрос.
За полониною стежка веде у ліс і тут головне не пропустити петлю направо. Досить часто туристи, що таборують у ліску, направляють інші групи: “Вам на Явірник?” — “Так!” — “Так це в іншу сторону!”. Тож, слідкуйте за GPS-приладом або ж тримайте мапу й компас в полі зору.
На вершину підійматись приємно: спочатку стежина губиться поміж рідкого, але тінистого лісу, веде камінням, яке починає визирати з-під коренів та килиму з сухих хвойних голок. Далі доведеться йти тільки камінними стежками, навіть всюдисущий ялівець залишиться нижче по схилу.
Тим, хто йтиме хребтом, корисно знати, що доведеться кілька разів то набирати, то втрачати висоту: Явірник, немов взятий хвилями. І якщо перші три-чотири “хвилі” долаються без особливих проблем, то далі такий ландшафт починає набридати і порядком втомлювати ноги. Одним словом, перехід на любителя.
Вийти з хребта можна або через полонину Катерина і полонину Буковець (тут можлива ночівля). Стежка добре помітна і через меморіал по річці Жонка спускається до водоспаду Дівочі сльози і Вольєрного господарства.
Увага! Не радимо звертати до лісу з маркованої хребтової стежини, якою б умовною вона не була. Справа в тому, що на цих територіях велись активні бойові дії, і хоч минуло вже більше 70 років, на схилах Явірника навіть сьогодні можна наткнутись на досить неприємну знахідку — гранату, скажімо, чи протитанковий снаряд (про наш власний досвід такої знахідки детальніше ми писали тут). Плюс, ліс довкола трухлявий, під ногами — м’який густий мох, який вкриває все ще той самий кам’яний схил. Тому, ступаючи десь у незвіданому місці, ризикуєте підвернути ногу, провалитись стопою під мох та каміння. Спускатись таким лісом буде навіть важче, ніж дійти кінця хребта і спуститись туристичною стежкою.
Вода на маршруті
Воду на маршруті краще набирати на полонині Явірник, за нею постійних джерел майже немає аж до спуску з хребта Явірник. Аби не пояснювати “за третьою сосною поверніть направо” краще тримайте координати!
Координати джерел
48.410677, 24.524210 — джерело на підході до полонини Явірник
48.401735, 24.519296 — джерело за колибою на полонині Явірник
48.403002, 24.517303 — джерело перед колибою на полонині Явірник
48.420177, 24.472314 — джерело на спуску з хребта Явірник
Маршрут на г. Явірник-Ґорґан та хребет Явірник
Як дістатись:
Виходити на маршрут можна як з Яремче, так і з Ямної, що за нею. Транспорту у той бік ходить чимало — зручніше добиратись автобусами, бо вони курсують щодвадцять хвилин, а то й частіше. Хоча їхати можна і пасажирським, і потягом приміського сполучення.
Увага! До Ямної квитки у касах не продають: вам можуть продати квиток до Яремче, але при посадці у автобус попередьте водія, що виходити вам потрібно трохи далі. За “трохи далі” доведеться доплатити десь 5 гривень з людини (на липень 2015 року).
Час у дорозі: 1 год. 40 хвилин, якщо виїжджати з Івано-Франківська.
Розташування
-
Маршрут на гору Кукул (1 539 м)
Дистанція та складність: 20 км, легкий
Час проходження: одноденний/дводенний
Локація: хребет Кукул -
Ворохта
Ворохта контрастна: поряд з типовими гуцульськими забудовами, сторічними віадуками та виключно дерев’яними церквами співіснують супутникові тарілки, а NN разів на день новим залізничним мостом гуркотять потяги. Хоча… вони теж якоюсь мірою раритетні.
-
Віадук у Ворохті
Селищу Ворохта судилось стати хранителем унікального залізничного кам'яного моста — віадука. Диво інженерної думки, титанічні зусилля будівельників, економічні сподівання королівських династій в минулому на сьогоднішній день стали музеєм під відкритим небом.
-
Українські гори-двотисячники
В Україні всього шість вершин, що перемахують за 2 000 метрів, і всі вони зосереджені на одному гірському масиві — Чорногорі. Менчул — чорногірська вершина, якій до двотисячної відмітки не вистачило лише 2 метрів, її висота — 1 998 м н.р.м.