Ізки: головний еко-курорт Міжгір’я

Село Ізки лежить у долині ріки Рипинки, поблизу таких гірськолижних курортів, як Воловець, Пилипець та Подобовець. На північному сході височіє Верховинський Вододільний хребет, з якого беруть початок чисельні карпатські потоки. На південному сході від Ізок — відома своєю красою Полонина Боржава. В околицях села здіймаються гори Жид-Магура, Мідяницька Ялина, Руський Верх, Голиця. Аматори гірськолижного спорту вподобали схили Магури, на яких влаштовані траси та витяги.

Світла сучасність

Ізки набули слави у якості еко-курорту. В курортно-оздоровчий комплекс біля підніжжя Жид-Магури включено готелі, ресторани, гірськолижні підйомники і спуски. Працює бугельний витяг довжиною 950 м, а також двокрісельний — 1 000 м. Туристам пропонують національну українську та європейську кухню, а місцеві спуски характеризують як легкі та середнього рівня складності, є ратрак і штучне засніження трас. Передбачені прокат спорядження, працює школа лижників. Один з плюсів організації курорту — близькість місць проживання до трас. Відстань ледь становить 50 м. Безпечні схили зі штучним засніженням цілком придатні для навчання.

Еко-курорт вітає туристів не тільки взимку, коли Карпати вкриваються снігом, але й теплого сезону. До послуг відпочиваючих: масаж та йога, піші екскурсії та екскурсії на гелікоптері, парапланеризм та квадроцикли. Також сюди можуть завітати аматори велоспорту.

Приставка “еко” з’явилась в назві курорту невипадково: мальовничий регіон відрізняється ідеальним станом екології. На території курортного комплексу наявна лікувальна вода, тому туристам фактично пропонують чисте повітря, цілющу воду, запаморочливі краєвиди та захоплюючі розваги. Місцева вода придатна для лікування шкіри та шлунково-кишкових хвороб. Також ви можете покуштувати мед з власної пасіки комплексу “Ізки”, спробувати натуральні чаї та настоянки. Окремо на курорті пропонують дитячі розваги та відпочинок.

“Темне” минуле

Ізки — старовинне бойківське село. В ньому бере свій початок Волоський потік, який здобув назву через те, що до нього приганяли напувати волів. У минулому село було улюбленим місцем відпочинку вівчарів, оскільки тут існувало цілюще джерело “Зимівкова криниця”. Куди воно поділося? Джерело зникло через зсув грунтів і неконтрольовану вирубку довколишніх лісів. Навколо потоку селилися скотарі, а за часів Першої світової війни верхом Голиці проходила лінія оборони, так що круг села довго зберігалися окопи та рови.

За весь час свого існування Ізки не знали погромів. Тут діяла хата-читальня “Просвіти”, процвітав театральний гурток, а ізківчани часто володіли кількома іноземними мовами. Комуністичні ідеї у селі не прижилися — ізківчани чинили опір сталіністам, і партії тут так і не організували. Село найбільше постраждала внаслідок навіть не колективізації, а післявоєнного голодомору.

У Ізках розташована дерев’яна Церква Святого Миколи Чудотворця — найбільший за розмірами храм межигірської групи. Вона була побудована у XVIII ст. У храмі зберігається ікона Богородиці, а біля церкви стоїть дерев’яна дзвіниця архаїчної форми. Хоча внутрішні приміщення трохи постраждали від дій приблудних митців, все ж таки збереглись старовинний іконостас, люстра і свічники.

Як дістатись?

Від районного центра Міжгір’є еко-курорт відділений на 22 км, а від залізничної станції у Воловці — на 18 км. Туристи можуть доїхати зі Львова до станції “Воловець”, а там сісти на автобус, який прямує до Міжгір’я через Ізки. Власники авто можуть рухатись трасою “Київ-Чоп” до Нижніх Воріт, а там повернути ліворуч у напрямку до Воловця.