Велична фортеця, що височіє над містом, — головна атракція стародавнього Мукачева. Затишне закарпатське містечко розташоване на берегах ріки Латориці. Воно було зведене на рівній, майже пласкій місцевості, без схилів і пагорбів. Якщо дивитись на місто зверху, здається, ніби воно лежить перед глядачем на долоні. Тим величніше здіймається над Мукачевом замок — за фундамент йому править гора вулканічного походження. Мукачево будувалось навколо неприступної фортеці, адже в ті давні часи, коли замок та місто тільки народжувались, мешканцям доводилось боронити домівки від чисельних ворогів. З горою, на якій стоїть середньовічна фортеця, пов’язана й назва самого міста. Існує легенда, ніби ту гору насипали люди, але праця коштувала їм страшних мук — звідси й Мукачеве.
Літописи не зберегли точної дати заснування замку “Паланок”. Єдине, що можуть сказати вчені мужі: в XI столітті фортеця вже існувала. Як виникла така чудернацька назва “Паланок”? Паланок — то є дубовий частокіл, яким обнесено рів, що обіймає замкову гору. За частоколом колись жили ковалі, теслярі та інші майстри, котрі працювали у фортеці. Від того частоколу походить і назва замку.
Середньовічні замки та палаци — більше, ніж особиста резиденція владного князя чи заможного барона. Їх можна порівняти з невеликим селищем за муром, в якому одночасно жило безліч людей: аристократи, солдати, служники, майстри. Під час облоги замок мав бути прихистком для селян, що мешкали довкола. Тому не варто дивуватись розмірам “Паланку” — він займає майже 14 тисяч метрів квадратних. Таємничі підземні переходи, що досі збереглися під мурами й вежами, свого часу слугували схованкою для людей та худоби. Фортеця поділена на три тераси, три рівні: Верхній, Середній та Нижній замки. Ці тераси подібні до річних кілець, за якими визначають вік дерева: Верхній замок — найдавніша будова. На шість метрів нижче від неї зведено “молодшу” Середню терасу. Нижній замок був створений у XVIII ст., його побудовано на 10 м нижче від Середнього рівня.
На щастя чисельних туристів, які приїздять до замку з усіх усюд, фортеця не зберегла свого початкового вигляду. Чому на щастя? Тому що сьогодні до брами веде добра дорога, прокладена західним схилом гори. Піднятись до фортеці цією дорогою легко навіть як на підтоптаного дідуся, який вже й забув, котрий розміняв десяток. Але дорога з’явилась тільки у XVIII ст., разом з Нижнім замком. Раніше до фортеці доводилось підійматись крутою стежкою.
Замок свободи
Час та військові потреби знищили високі донжони й вежі “Паланку”. Замок — справжній ветеран, загартований війнами. Це не витончений палац на кшталт Версалю, але грізна фортеця, яка чесно боронила свій край майже до XX ст.. “Паланок” витримав багато ворожих облог, найдовшою з яких стала австрійська, що тривала три роки (1685-1688 рр.). Тоді замок належав угорській княгині Ілоні Зріні, яка очолювала національно-визвольний рух Хорватії та Угорщини проти Австрійської імперії. Австрійцям довелось вдвічі збільшити чисельність власного війська, щоб атакувати “Паланок”, але й після цього фортеця не пала. Княгиня Зріні підписала капітуляцію тільки тоді, коли закінчились запаси їжі й стало остаточно зрозуміло: марно чекати на допомогу. Княгиню було замкнено в монастирі, а її сина відправлено до чеської колегії. Згодом Ілону Зріні обміняли як військовополонену, вона потрапила до Туреччини, де і померла у вигнанні.
Минуло 15 років від тієї пам’ятної облоги — і “Паланок” знову став серцем національно-визвольних змагань. Угорці та інші народи, які населяли Закарпаття, відновили боротьбу проти австрійської монархії, але тепер їх вів до бою Ференц Ракоці — син княгині Зріні, яка померла, лише кілька місяців не дочекавшись початку нової визвольної війни.
За злою іронією долі замок, що був осередком боротьби за свободу, згодом перетворився на в’язницю. Після перемоги над військом Ференца Ракоці австрійська монархія почала використовувати “Паланок” як політичну в’язницю. Найвідомішим в’язнем, якого утримували у стародавніх стінах, був російський революціонер Бакунін — один з ідеологів анархізму.
У 2008 році, в пам’ять про боротьбу угорців, над “Паланком” було встановлено монумент орла-турула, що тримає меч. Цей птах — національний символ угорців, за переказами, 1703 року орел-турул приніс шаблю Ференцу Ракоці.
Вампіри та привиди замку “Паланок”
Мукачеве разом з фортецею розташоване в історичній області, що була частиною князівства Трансільванія. Саме Трансільванію ірландський письменник Брем Стокер обрав за батьківщину для свого вампіра — князя Дракули. Звісно, історичний прототип літературного вампіра, Влад Цепеш, ніколи не володів замком. Проте його власником встиг побути трансільванський князь Жигмонд Баторі — сучасник і близький родич легендарної Ержебет Баторі, яка уславилась вбивствами молодих дівчат і увійшла до історії в якості “кривавої графині”.
Є у замка “Паланок” і власні легенди. Всередині, на подвір’ї, можна побачити глибоку криницю, яка ніби з’єднана таємними переходами з берегами Латориці. Цю криницю вирито за наказом подільського князя Федора Корятовича, який володів “Паланком” у XIV-XV ст.. Саме Корятович розбудував замок і перетворив його на добре укріплену фортецю. За переказами, робота над криницею йшла не дуже вдало — викопати глибокий колодязь було складно, його стіни постійно руйнувались, а вода все не з’являлась. Коли князь вже впав у відчай, перед ним з’явився чорт — і запропонував допомогу. Але чортова допомога мала свою ціну: мішок золота. Князь і радий був заплатити за криницю, проте казна геть спустіла. Тоді один з помічників Корятовича натякнув: мішок золота — міра неоднозначна, чорт не уточнив, скільки там має бути золота, чи не так? Князь прислухався до поради і вкинув до мішка дві останні золоті монети, вручивши його нечистому. Чорт обурився, але угоду було виконано. У страшному гніві нечистий кинувся до колодязя і щез у ньому зі словами: “Все одного води пити не будете!” З тої пори у криниці чути якісь звуки і шарудіння — то вовтузиться обдурений чорт.
Екскурсії замком
Потрапити до замку можуть всі охочі: треба лише дістатися Мукачева і дати собі клопіт піднятись до замкової брами. Коли ви перейдете міст, перекинутий через глибокий рів, вас чекатимуть каси, в яких можна просто оплатити вхід чи замовити на додачу екскурсію. В “Паланку” однаково раді екскурсантам і самостійним туристам, які воліють роздивлятись старовинні мури без підказок екскурсовода. На території замку діють не тільки історичні експозиції — працюють сувенірні лавки та кав’ярні. На нижньому ярусі фортеці можна присісти, щоб перепочити, випити кави чи гарячого вина. Прогулятись підземеллями і переходами замку цікаво, але набагато цікавіше взяти екскурсію — це не буде коштувати дорого. Екскурсія триває майже 2 години: гостей знайомлять з побутом та історією фортеці, оповідають легенди та реальні історичні факти, що подекуди вражають більше за вигадки.
Туристам, які кохаються на середньовічній архітектурі й давніх фортецях, не варто обмежувати власну цікавість відвідинами “Паланка”. Неподалік від Мукачева, у невеличкому селищі Чинадієво, розташований замок “Сент-Міклош” — романтична фортеця XIV століття. Крім того, з Мукачева легко дістатися до палацу графів Шенборнів, отже можна влаштувати тематичну екскурсію замками та палацами Закарпаття.
Розташування
-
Ріка Латориця
Назва ріки, ймовірно, походить від праслов’янського дієслова «стрімко рухатись» — або від румунського прикметника «бурхливий». Примхливий норов Латориці добре відомий закарпатським рибалкам.
-
Мукачево
Затишні вулиці Мукачева взимку перетворюються на епіцентр свята — тут проходить фестиваль вина. Проте головна атракція міста — велична фортеця “Паланок”.