Чинадіївський замок “Сент-Міклош”: фортеця кохання

Невеличке, тісно оточене гірськими схилами, містечко Чинадійово розташоване на берегах ріки Латориці. Історія цього селища тісно пов’язана з Мукачевом, від якого його відділяє лише 12 км. Туристів до Чинадійово вабить можливість доторкнутись до історії, відвідавши замок Берегвар і старовинну фортецю “Сент-Міклош”.

“Сент-Міклош” можна перекласти як “Святий Миколай” — замок позичив свою назву у селища, яке на Чинадійово перетворилось лише 1944 року, коли землі Закарпаття опинились під радянською владою. Фортеця — порівняно невелика будова, якщо брати за взірець мукачівський замок “Паланок”. Це двоповерхова споруда зі стінами метрової товщини і двома могутніми вежами. Фортецю було зведено в XIV ст. волею барона Переньї. В міцних укріпленнях на той час існувала нагальна потреба — неподалік розташований перевал “Руські Ворота”, який часто використовувався для пересування військ.

Замок “Сент-Міклош” має декілька входів. Головна брама виходить на Північ, але цікаві відвідувачі мають дістатись південного входу, що облаштований для прийому туристів. Сьогодні Сент-Міклош — державна власність, яка знаходиться у концесії. Громадське об’єднання “Калган-А” взяло собі за мету зберегти цю пам’ятку середньовічної архітектури. Майже зруйнований і майже забутий замок був відреставрований зусиллями художника Йосипа Бартоша.

Перший поверх зустрічає відвідувачів великою залою з вестибюлем. В шести кімнатах першого поверху розміщена експозиція кельтської та скіфської культур, а також портрети всіх власників замку. Другий поверх повторює планування першого — велика зала, довгий коридор і шість невеличких кімнат. Різниця тільки в тому, що до другого поверху ще не дійшли руки реставраторів.

Як будь-яка порядна середньовічна фортеця, “Сент-Міклош” має свої таємниці: господарі можуть показати декілька подвійних стін, що утворюють таємні переходи. Основні приміщення мають сферичні зводи, у той час як вежі палацу отримали хрестоподібні дахи. Оскільки ця масивна фортеця була споруджена як феодальне укріплення, вона зведена над глибокими підвалами, в яких колись зберігалось зерно. Дах оперізують бійниці — необхідний елемент захисної системи.

Отже, сьогодні фортецею опікуються краєзнавці і художники, але кому “Сент-Міклош” належав протягом попередніх століть?

Історія замку: підступність і кохання

Будувати фортецю почав Переньї, але завершував “Сент-Міклош” інший власник. Аматори класичних англійських романів, читачі “Собаки Баскервілів” можуть подумати, ніби замок став родинним гніздом, яким впродовж віків володіла певна династія. Нічого подібного! “Сент-Міклош” постійно змінював власників — коли земля, на якій він стоїть, переходила в нові руки, до замку в’їжджав й новий володар. Тривалий час тут панували угорські аристократи, доля фортеці тісно переплетена з долею замку “Паланок”.

На одній з терас “Паланку” можна побачити скульптуру Ілони Зріні та її сина Ференца Ракоці — княгиня Зріні уславилась непримиренною боротьбою проти австрійської корони. “Паланок” витримав довгу й тяжку облогу цісарського війська, він став місцем боротьби княгині. На противагу цій героїчній історії “Сент-Міклош” — це замок кохання. Тут Ілона Зріні зустрічалась із графом Імре Текелі — трансільванським аристократом, очільником повстанців-куруців. Княгиня була на 14 років старша від свого коханця, австрійська влада, свідома діяльності й настроїв Текелі, засуджувала пару. Коли про кохання двох бунтарів дізнались при дворі, Європа спостерігала за ним, тамуючи подих. Згодом княгиню було ув’язнено і вислано за межі Австро-Угорщини, але до замку повернувся її син — Ференц Ракоці, на чолі оновленої повстанської армії.

Після поразки угорської армії під проводом Ференца землі разом з замком опинилися в руках австрійської корони, а кайзер подарував їх шляхетній родині Шенборнів. Драматичні події XX ст. поклали край аристократичній ідилії. Під час реставрації 1939 року в стіні замку був знайдений замурований людський кістяк. Хто склав свої кості під час будівництва фортеці, невідомо. Історики вважають, що скелет — данина середньовічній традиції. Вважалося, ніби замурування в стіні замку живої людини може надати споруді чарівної сили, підсилити її обороноздатність. Невдовзі після реставрації німці перетворили колишній Замок кохання на в’язницю, а згодом радянська влада залучила його під приміщення сільради.

Весілля у старовинному замку

Ілону Зріні вважають за музу цих місць — її портрет можна побачити на одній зі стін замку “Сент-Міклош”. Драматична історія її кохання надихнула господарів перетворити старовинну фортецю на місце проведення весільних церемоній. Тут відбуваються пишні та романтичні шлюбні церемонії, а коханці запрошують своїх чарівних дам до замку, щоб присягнути їм у любові та вірності. Господарі планують відреставрувати спальню княгині Зріні, щоб молодята могли проводити в замку свою першу ніч. Адже за старовинною традицією вважається, ніби перша шлюбна ніч у культовому місці може стати запорукою щасливого подружнього життя.

У “Сент-Міклош” можна замовити незвичайну, лицарську весільну церемонію. Крім того, господарі замку пропонують гостям багато цікавих розваг: виступи камерних оркестрів, театралізовані програми, виготовлення монет, проведення пленерів. Романтично налаштовані туристи можуть замовити замість звичайної екскурсії оглядини замку у світлі смолоскипів.

Срібний Татош

Щороку у Чинадієвському замку проводиться фестиваль середньовічної культури “Срібний Татош”. Закарпатський татош — то є пегас, символ шляхетності й доблесті. Місце для фестивалю було вибране не навмання — неподалік від “Руських Воріт” перетинаються шляхи Сходу й Заходу. Колись у цих краях точились битви між угорськими й галицькими військами. Через перевал і Сент-Міклош проходили торгівельні шляхи. Під час “Срібного Татошу” відбуваються двобої на мечах, турніри та бугурти. Музики та танцюристи демонструють своє мистецтво — разом зі знанням відповідного періоду Середніх віків. Всіх охочих запрошують на ярмарок, де можна постріляти з автентичного арбалету, придбати оригінальні речі і покуштувати старовинних страв. У вечірній час біля замку влаштовують вогненне шоу.

Фестиваль проводиться навесні, він починається у третю неділю травня. На цей час замок “Сент-Міклош” перетворюється на резиденцію середньовічних лицарів та шляхетних дам. Перед фортецею розбивають табір, а на завершення програми всіх учасників чекає бенкет. Дійство цікаве не лише для реконструкторів та знавців історії. Туристи можуть завітати на фестиваль, щоб побачити фортецю, придбати незвичайні сувеніри та взяти участь у чисельних майстер-класах.

Екскурсії замками Закарпаття

В “Сент-Міклош” працює туристичний інформаційний центр, що безкоштовно надає корисну інформацію: що можна подивитись в регіоні, як дістатися до атракцій, де пропонують найсмачніші закарпатські страви. Тут можна поцікавитись культурними подіями й захопливими туристичними маршрутами. Працівники центру допоможуть знайти й забронювати кімнату в готелі чи гостинному дворі. Також до “Сент-Міклошу” можна звертатися, щоб знайти гіда, замовити пішу чи автобусну екскурсію, винайняти перекладачів. Звернувшись до працівників фортеці, можна замовити загальну екскурсію замками Закарпаття, щоб побачити не тільки “Сент-Міклош”, але й “Паланок”, який здіймається над Мукачевом, а також романтичний палац графів Шенборнів.

Фортеця “Сент-Міклош” розташована неподалік від автошляху Київ-Чоп — дорога, обабіч якої зведено будівлю, перетинає цю трасу. У замку чекають на відвідувачів кожного дня, без вихідних. Плата за екскурсію символічна — ваш внесок буде використано для подальшої реставрації замку. Якщо ви налаштовані на піші прогулянки, від фортеці легко дістатись до природної атракції — водоспаду Скакало.